Усе почалося з маленького песика з великими вухами, який жив біля моря, але ніколи до нього не ходив. Мені захотілося розповісти, що він відчув, коли вперше побачив хвилі, чайок і справжній корабель.
Перші ілюстрації
Найдовше ми шукали, якими мають бути вуха Ґудзика - вони стали його «візитівкою». А море намалювали аквареллю, щоб на сторінках було чути шум хвиль.
«Мені хотілося, щоб кожна сторінка пахла морем і теплим піском.»
Що я зрозуміла, поки писала
- Діти відчувають фальш - тому в книжках немає моралі «в лоб».
- Коротке речення читати вголос легше, ніж довге.
- Найкращі ідеї приходять не за столом, а біля моря.
Тепер у Ґудзика вже дві книжки, і я дуже чекаю нових пригод. Дякую кожному, хто читає їх разом із дитиною.
